Види відкачок, їх призначення та методика організації і проведення
Головним та найбільш розповсюдженим видом дослідно-фільтраційних робіт для визначення розрахункових параметрів водоносних горизонтів і комплексів є відкачки зі свердловин.
За матеріалами відкачок отримують також характеристику граничних умов вивчаємих об’єктів, умови і параметри взаємозв’язку підземних і поверхневих вод, взаємозв’язки між водоносними горизонтами, дані для виконання прогнозів гідравлічними розрахунками (встановлення залежності між дебітом і зниженням рівня в свердловині, визначення зрізок рівня у взаємодіючих свердловинах та т. ін.).
В залежності від цільового призначення відкачки поділяються на пробні, дослідні та дослідно-експлуатаційні, а від наявності або відсутності спостережу вальних свердловин – на кущові і одиночні; різновидом кущових є групові відкачки, коли вони виконуються одночасно з декількох свердловин.
Пробні відкачки, найбільш масові, проводяться на всіх стадіяхгідрогеологічних досліджень для попередньої оцінки водозбагаченості, якості води та фільтраційних властивостей порід на різних ділянках. Ці відкачки нетривалі (6-48 годин) і проводяться при одному ступеню зниження.
Дослідні відкачки – головний вид фільтраційних робіт при проведенні розвідки родовищ підземних вод. Ці відкачки виконуються з метою: 1) визначення основних гідрогеологічних параметрів водоносних горизонтів (дебіту, величини зниження рівня, коефіцієнтів фільтрації, водопровідності, рівне або п’єзопровідності, водовіддачі, перетікання, приведеного радіуса впливу, сумарного опору руслових відкладів та т. ін.); 2) вивчення граничних умов водоносних горизонтів в плані та в розрізі (взаємозв’язки підземних і поверхневих вод, взаємодія суміжних горизонтів та т. ін.); 3) встановлення оптимальної продуктивності експлуатаційних свердловин і залежностей між дебітом і зниженням рівня в свердловині; 4) визначення величин зрізок рівня в межах ділянки розташування водозабору при сумісній роботі декількох взаємодіючих експлуатаційних свердловин.
Дослідні відкачки підрозділяють на кущові і одиночні. Одиночні дослідні відкачки виконуються з метою встановлення залежності дебіту від зниження рівня Q = f (s) і на відміну від пробних відкачок здійснюються при двох – трьох ступенях зниження рівня.
Кущові відкачки основний вид дослідно-фільтраційних робіт, як що метою відкачки є визначення гідрогеологічних параметрів, вивчення граничних умов та дослідне визначення величин зрізок рівня.
Ці відкачки дозволяють більш надійно і повно вивчити параметри потоку в зоні впливу відкачки, виключити вплив фільтра і призабійної зони центральної свердловини на точність визначення параметрів, а також безпосередньо визначити показник узагальненого опору свердловини (0), що має велике значення для прогнозу умов роботи проектуємих водозабірних і дренажних споруд.
Різновидом кущових відкачок є групові відкачки, які проводяться одночасно з декількох дослідних свердловин для визначення їх взаємодії з метою вивчення умов взаємозв’язку водоносних горизонтів і визначення основних гідрогеологічних параметрів на тих ділянках, де відкачка з одиночної свердловини не може забезпечити необхідної точності розрахунків в зв’язку з незначними величинами зниження рівня.
Тривалість дослідних відкачок 5 -15 діб, кількість ступенів зниження рівня від 1 до 4.
Дослідно-експлуатаційні відкачки проводяться з однієї або декількох свердловин в складних гідрогеологічних та гідрохімічних умовах, які не можуть бути відображені у вигляді розрахункової схеми.
Їх мета – встановлення закономірностей змін рівня підземних вод або їх якості при заданому дебіті у продовж тривалого часу (1-3 місяці і більше). Дані дослідно-експлуатаційних відкачок приймаються за основу при прогнозах умов роботи водозабірних і дренажних споруд.
При проектуванні відкачок необхідно вірно обгрунтувати їх вид, тривалість, методику, обладнання, документацію і обробку даних відкачок.
Методика проектування відкачок залежить від їх призначення, стадії гідрогеологічних досліджень та конкретних природних умов родовища підземних вод, що вивчається.
Методика дослідних робіт включає такі основні питання: 1) вибір виду відкачки (пробна, дослідна одиночна, кущова або групова, дослідно-експлуатаційна); 2) вибір схеми дослідного куща і його місцеположення (кількість дослідних і спостережу вальних свердловин, схема їх розташування, відстань між свердловинами); 3) характер і ступінь збурення (дебіт дослідної свердловини, сталість або несталість дебіту, кількість ступенів дебіту); 4) тривалість відкачки і контроль її проведення; 5) обгрунтування конструктивних особливостей дослідних і спостережу вальних свердловин; 6) вибір насосного обладнання.
Вид відкачки обирають з урахуванням стадії досліджень, їх цілей, особливостей водоносного горизонту, глибини його залягання, наявності водоймищ, зв’язка з іншими водоносними горизонтами та т. ін.
Вибір розташування і схеми дослідного куща необхідно ув’язувати з розташуванням і характером роботи проектуємих інженерних споруд (водозаборів, каналів, дренажів та т. ін.).
Розташування дослідного куща в першу чергу має забезпечити детальне вивчення ділянок проектуємих інженерних споруд і зони їх впливу, по можливості виключаючи або зводячи до мінімуму вплив на умови проведення досліду різних ускладнюючих факторів (границь пласта в плані, зон неоднорідності та т. ін.).
Схема дослідного куща є одним із найважливіших елементів відкачки. Вона має забезпечити можливість визначення необхідних гідрогеологічних параметрів, а також достатню точність виконуємих розрахунків. Вибір схеми дослідного куща полягає в обгрунтуванні кількості збурюючих і спостережу вальних свердловин та їх взаємного розташування в плані і розрізі ділянки, що випробовується. В центрі куща розташовується дослідна (збурююча) свердловина, а у вигляді променів від неї – спостережу вальні.
Кількість дослідних свердловин визначається необхідною величиною зниження рівня у віддалених спостережу вальних свердловинах, тобто при утворенні потужного збурення в пласті збурюючих свердловин повинно бути 2 – 3 й розташовуватись вони повинні у вершині променів спостережу вальних свердловин на відстані не більше 0,3 r1 – в безнапірних і 0,5 r1 – в напірних водоносних горизонтах (де r1 – відстань до найближчої спостережу вальної свердловини).
Мінімальна кількість променів у кущі – один, максимальна – чотири. Кількість і орієнтування променів залежать від складності умов об’єкта, що випробовується, кількості спостережу вальних свердловин і особливостей проектуємих інженерних споруд.
Промені спостережу вальних свердловин необхідно орієнтувати в напрямку виявлених або можливих змін гідрогеологічних умов (за напрямками затухаючої або переважаючої тріщинуватості, різкої зміни фільтраційних і ємнісних властивостей порід, проникних і непроникних границь пласта та т. ін.).
Двопроменеві схеми дослідних кущів використовують при випробуванні анізотропних (промені – за вісями анізотропії) і обмежених пластів (промені – рівнобіжні і дотичні границям). При невеликої кількості спостережу вальних свердловин закладається один промінь.
Кількість спостережу вальних свердловин обирають в залежності від ступеня складності природних умов, інтерпретованості дослідних даних, ступеня неоднорідності пластів, глибини залягання випробовуємих горизонтів і можливості використання в якості спостережу вальних інших гідрогеологічних свердловин.
Для забезпечення надійного визначення розрахункових гідрогеологічних параметрів, їх усереднення і контролю кількість спостережу вальних свердловин в дослідному кущі навіть в порівняно простих природних умовах повинна бути не менше трьох.
В складних природних умовах (порові грунтові, тріщині грунтові і напірні водоносні горизонти, шаруваті товщі в умовах перетікання, неоднорідність фільтраційних властивостей та т. ін.) необхідно мати чотири – п’ять спостережу вальних свердловин, а в дуже складних природних умовах (тріщино-карстові водоносні горизонти, велика неоднорідність, сполучення декількох факторів аномальності та т. ін.) – від чотирьох до десяті спостережу вальних свердловин.
Положення спостережу вальних свердловин відносно дослідних на різних променях має різнитися, щоб забезпечити більш рівномірне розташування точок на площинних графіках. Для виключення спотворення величини зниження і впливу недосконалості свердловин, першу спостережу вальну свердловину слід розташовувати на відстані r1 від центральної, яка приблизно дорівнює потужності горизонту, що випробується.
Наступні свердловини розташовують на променях зі збільшенням відстані між ними за законом геометричної прогресії.
Відстань від дослідної (збурюючої) до відповідної їй спостережу вальної свердловини rn можна визначити за напівемпіричною формулою Б.Г.Самсонова :
rn = r1 n -1 , (4.1.)
де – відстань до найближчої спостережу вальної свердловини (звичайно приймається r1 = (0,7-1)m, а при наявності малопотужних пластів r1 = (1,5-2)m; m – потужність пласта), n – порядковий номер спостережу вальної свердловини, -емпіричний коефіцієнт, який для безнапірних горизонтів приймається – 1,5, а для напірних – 2,5 (по одному променю розташовують свердловини з парною нумерацією, по другому – з непарною і т. д.) (див.рис.4.1).
Максимальна відстань від центральної свердловини до найвіддаленойшої спостережу вальної свердловини повинна бути для безнапірних водоносних горизонтів – 150 м, а для напірних горизонтів – 1500 м.
Рис.4.1. Схема дослідного куща: А- в необмеженому пласті; Б- при зв’язку з
річкою:
0 – дослідна свердловина; 1,2,3,4 – спостережу вальні свердловини
Ступінь збурення (дебіт відкачки) визначається необхідністю зниження рівня в дослідній свердловині не менш ніж на 3 м – в безнапірних, не менш ніж на 5 м в напірних водах та не менш ніж на 0,2-0,З м в найбільш віддалених спостережу вальних свердловинах.
Рекомендації по дебітах при відкачках, в залежності від водопроникності порід надані Б.Б. Боревським, Б.Г.Самсоновим та Л.С. Язвіним. При випробуванні дочетвертинних пісків, слабих пісковиків і некарстуючихся тріщинуватих порід, водопровідність яких змінюється в межах 50 – 500 м2/добу, дебіт має складати 5 – 25 л/с; при випробуванні четвертинних алювіальних пісків, алювіально-пролювіальних пісчано-гравійних відкладів і слабозакарстованих порід при водопровідності 500-1000 м2/добу, дебіт має бути 25-50 л/с; при випробуванні галечників з піщано-гравійним заповнювачем і тріщино-карстованих масивів з водопровідністю1000-3000 м2/добу рекомендуємий дебіт 50-150 л/с.
Тривалість відкачок визначається їх призначенням і гідрогеологічними умовами вивчаємих об’єктів. При проведенні пробних і одиночних дослідних відкачок вона не повинна перевищувати 1 – 3 доби і може бути збільшена при необхідності відновлення фільтраційних властивостей водоносного горизонту (розглинизації).
Тривалість дослідних кущових відкачок значно більша і визначається, крім того, необхідністю досягнення квазістаціонарного режиму в спостережу вальних свердловинах упродовж часу, достатнього для побудови часових, площинних і комбінованих графіків простежування рівня.
Орієнтовно тривалість дослідних кущових відкачок в залежності від складу порід і типа водоносного горизонту може бути прийнята така: в зернистих породах з напірними водами тривалість відкачки – 6- 11 діб; в зернистих породах з безнапірними водами – 15 діб; в тріщинуватих породах з напірними та безнапірними водами – 15 діб; при визначенні взаємодії підземних вод з рікою – 10 -15 діб.
Конструктивні особливості збурюючих та спостережу вальних свердловин по можливості мають виключити вплив різноманітних технічних факторів (недосконалість розкриття пласта, зміни призабійної зони, ємність і інерційність свердловин та т. ін.) на закономірності зміни рівня, які виявляються в процесі виконання дослідів.
Дослідні свердловини мають бути досконалими за ступенем і характером розкриття водоносних горизонтів, а найближчі спостережу вальні свердловини розташовані на відстані, що перевищує потужність випробуваного пласта.
Якщо відкачки проводяться з горизонтів невеликої потужності (до 20 м), то необхідно облаштовувати досконалі дослідні кущі, в яких всі свердловини вскривають горизонт повністю і закріплюються фільтрами зі скважністю 10-20%.
В пластах значної потужності свердловини куща можуть бути недосконалими, але при цьому поперечні вісі фільтрів дослідних і спостережу вальних свердловин мають знаходитись в однієї площині (рівнобіжній або співпадаючей з вісівою площиною водоносного горизонту, що випробовується).
Діаметри фільтрових колон збурюючих свердловин та глибина свердловин мають забезпечувати розміщення в них передбачуваного для проведення відкачки водопід’ємного обладнання, а діаметри спостережу вальних свердловин -передбачуваного для вимірів обладнання і можливість проведення пробних відкачок.
Обладнання свердловин дослідного куща має забезпечувати виміри і регулювання дебіту при відкачці (витратоміри, водоміри, лічильники і т.ін.), зняття з необхідною частотою інформації про положення рівня води у всіх свердловинах, відбір проб води для аналізів, відведення відкачуваної води на необхідну відстань та відповідати іншим вимогам технології проведення відкачок.
Під час проведення дослідних відкачок виконується їх необхідна камеральна обробка і складається наступна польова документація:
1) журнал відкачок (час вимірів, дебіт, положення рівнів в свердловинах і т. ін.);
2) хронологічні графіки залежності дебіту і положення рівня води в центральній та спостережу вальних свердловинах від часу: Q = f (t), S0 = f (t) та SH = f (t) (див.рис.4.2.);
3) графіки залежності дебіту і питомого дебіту від зниження рівня: Q =f(S) і q =f(S);
4) графіки часового S = f (lg t), комбінованого S = f lg( t/r2 ) та площинного простежування S = f (lg r ).
Рис.4.2. Графік залежності витрати і зниження від часу.
Криві зміни зниження в свердловинах:
1- центральної; 2 – першої; 3 – другої; 4 – третьої спостережу вальних;
5 – крива зміни дебіту (Q1 – при першому, Q2 – при другому,
Q3 – при третьому зниженнях S)
