Тріщини та тріщинуватість

Тріщиною називається крихкий мікро- або мезорозрив, за яким відбувається втрата суцільності (деструкція) геологічного тіла. Серед таких розривів виділяють тріщини відриву та сколювання.

Перші утворюються по площинах найбільших нормальних напружень, а другі – по площинах максимальних дотичних напружень, орієнтованих у природних умовах під кутами 30–40° (теоретично 45°) до напрямку сил.

Крім того, виділяють ще тріщини розтягу (як підтип тріщин відриву), що утворюються в пухких чи наближених до них породах, які мають міцність на відрив на один або декілька порядків менше, ніж на стиснення.
Утворення тріщин відбувається в різноманітних геологічних умовах i викликається багатьма фізичними факторами, що дає підставу поділяти ці деформаційні утворення на наступні генетичні типи:

1) усихання,

2) діагенетичні,

3) фізичного вивітрювання,

4) поверхнево-гравітаційні,

5) поверхнево-пов’язані,

6) техногенні,

7) мінеральних фазових змін,

прототектонічні,