Методи вивчення балансу підземних вод
Баланс підземних вод вивчається як для окремих ділянок території на спеціальних водно-балансових майданчиках, так і для великих районів і цілих басейнів річок у межах ключових балансових ділянок і репрезентативних басейнів.
В гідрогеологічній практиці водний баланс вивчається 2 групами методів: 1) гідродинамічного аналізу режиму підземних вод (з використанням аналітичних і кінцево-різницевих рішень диференціальних рівнянь) та 2) експериментальними (водно-балансовий і лізиметричний).
Метод гідродинамічного аналізу режиму підземних вод грунтується на застосуванні теорії несталого руху підземних вод до розрахунку головних елементів їх балансу за даними спостережень за режимом підземних вод. Метод всебічно враховує гідрогеологічні умови, дозволяє кількісно оцінювати інфільтрацію опадів, зрошувальних вод, що досягають рівня підземних вод, витрату останніх на сумарне випаровування і підземний стік, а також оцінювати необхідні гідрогеологічні параметри.
Всі ці дані, що отримуються на спеціальних створах спостережу вальних свердловин, які закладаються на типових балансових ділянках (елементах потоку), використовуються при складанні прогнозів зміни режиму підземних вод під впливом господарської діяльності людини.
В узагальненому вигляді баланс підземних вод для елемента потоку площею F за час t визначається таким рівнянням:
, (5.1.)
де – водовіддача або нестача насичення порід; Q1 , Q2 – відповідно притік та відтік підземних вод в елементі потоку; W – величина живлення підземних вод (може бути додатною при інфільтрації атмосферних і поливних вод та від’ємною – за рахунок випаровування); Wgl- інтенсивність перетікання через підошву за рахунок водообміну з нижчезалягаючим водоносним горизонтом.
Всі елементи водного балансу (Q1, Q2, W і Wgl), що входять в рівняння (5.1.), визначаються за допомогою даних про положення рівня води в свердловинах за відповідними формулами динаміки підземних вод (аналітичні або кінцево-різницеві рішення).
Експериментальні методи дозволяють визначати елементи водного балансу на типових за гідрогеологічними умовами балансових ділянках, з наступним їх перенесенням на всю площу, що вивчається.
При використанні водно-балансового методу всі елементи водного балансу, що входять в балансове рівняння (5.1.) визначаються експериментально за допомогою різноманітних приладів і дослідних установок незалежно один від одного.
Лізиметричний метод (від гр.“lysis”-розчинення +“metreo”-вимірюють) дозволяє визначати елементи водного балансу експериментально за допомогою спеціальних лізиметричних установок різних конструкцій.
Лізиметри з постійним рівнем грунтових вод (див.рис.5.3, А) дозволяють шляхом безпосереднього виміру визначати інфільтраційне живлення або сумарне випаровування, яке обумовлене сукупним впливом діючих факторів за розрахунковий відрізок часу.
Ці величини відповідно визначаються за об’ємами води, що відбирається (зливається) або додається для підтримання в лізиметрі завданого постійного рівня води.
Лізиметри зі змінним в часі рівнем грунтових вод (див.рис.5.3,Б), що автоматично підтримується на висоті природного рівня, дозволяють визначати величини різності між притоком і відтоком грунтових вод в горизонтальному напрямку.
Комбінована установка обох типів лізиметрів і спостережу вальної свердловини на грунтові води, по якій визначають величину зміни рівня води H, надає можливість розраховувати водовіддачу або нестачу насичення порід за формулою:
, (5.2.)
де всі величини визначаються експериментально.
