Основні типи порід
Як вказувалося, основними компонентами уламкової частини пісковиків у переважній більшості випадків є кварц, польові шпати і фрагменти материнських порід. Тому мінеральний склад уламкової частини пісковику може бути зображений у вигляді точки на трикутній діаграмі, у вершинах якої вміщені три породотворних компонента: кварц, польові шпати й уламки порід (рис.2.3.7-2.3.10). Класифікації піщаних порід за складом їх уламкових частин з використанням трикутних діаграм на сьогодні дуже поширені, хоча й існують значні відмінності в проведенні границь на діаграмах між групами пісковиків. Проте, у більшості випадків геологи різних країн пісковики, що складаються з уламків польових шпатів та кварцу, відносять до групи аркозів, а пісковики, що містять велику кількість уламків материнських порід, – до групи граувак. 
Рис.2.3.7 Діаграма класифікації пісковиків Р.С.Безбородова
За цією діаграмою за співвідношенням компонент виділяється 9 груп пісковиків:
1 – мономінерально кварцові; 2 – олігоміктові; 3 – аркозово-кварцові; 4 – грауваково-кварцові; 5 -
аркозові; 6 – граувакові; 7 – субаркозові; 8 – субграувакові; 9 – аркозово-граувакові.
Рис. 2.3.8. Класифікація піщаних порід за складом їх уламкової частини.
Поле граувак відповідає породам, утвореним при руйнуванні різноманітних гірських порід при слабкому хімічному вивітрюванні та незначному переносі.
Поле аркозів відповідає продуктам фізичного вивітрювання, отриманим при руйнуванні інтрузивних, ефузивних та метаморфічних порід переважно кислого складу. При інтенсифікації вивітрювання та переносу породи будуть збагачуватись кварцом, а їх точки на діаграмі будуть зміщуватись вверх по осі польові шпати – кварц.
Власне польовошпатові пісковики формуються переважно за рахунок перемивання кристалічної пірокластики.
Слід відмітити класифікацію, запропоновану відомим американським літологом Ф. Дж. Петтіджоном (1975), згідно з якою всі піщані породи, у залежності від наявності і кількості в них матриксу, представленого мікрокристалічним агрегатом кварцу, польового шпату, хлориту, серициту, іноді карбонату, поділяються на ареніти, що містять матриксу менше 15%, і ваки (грауваки), в яких вміст матриксу може коливатися від 15 до 75% (рис.2.3.9). Така градація викликає деякі заперечення, оскільки більшість літологів відносить породи, що містять понад 50% глинистих часток, до групи глинистих порід.
Рис. 2.3.9 Діаграма класифікації піщаних порід за Ф. Дж. Петтіджоном (1975)
Рис. 2.3.10 Діаграма класифікації піщаних порід за В.Н. Швановим (1987)
При більш детальних роботах будуються “дочірні” діаграми (рис. 2.3.11):
а) за складом уламків материнських порід (вулканічні та плутонічні породи, осадові і метаморфічні породи, кременисті і кварцити): петрокластичні грауваки; літитові грауваки; кременеві грауваки; поліміктові грауваки.
б) за складом уламків польових шпатів (калієві польові шпати, плагіоклаз з №>20, плагіоклаз з №<20): калієві аркози, натрій-кальцієві аркози, натрієві аркози, калій-натрієві аркози.
Іноді, у зв’язку з високим вмістом акцесорних мінералів (найпоширенішими з яких є -гранат, циркон, апатит, ільменіт, тощо) які, по-суті, стають другорядними породотворними компонентами, виділяють адьюнктивні (додаткові) родини, наприклад: до 2% – «з цирконом», 2-10% – «цирконовмісний», понад 10% – «цирконовий». Утворення таких порід відбувається: а) за рахунок безпосереднього розмиву порід збагачених відповідним мінералом; б) тривала сепарація осадку.
Нижче наводиться коротка характеристика основних типів піщаних порід відповідно до класифікаційної трикутної діаграми Шванова (запропонованої на рис. 2.3.10).
