Хронологія прийняття нормативних документів щодо екологічних оцінок окремими країнами та міжнародними фінансовими організаціями

США1969Закон Про національну політику в області довкілля Канада
1973Рішення уряду Про запровадження Федерального процесу екологічної оцінки та експертизиАвстралія1974Закон Співдружності Про охорону довкілля (вплив проектів)Нова Зеландія
1974Наказ міністерства Про запровадження процедур із захисту та поліпшення довкілляФранція1976Закон Про охорону навколишнього середовища Польща
1980Закон Про охорону навколишнього середовищаЄвропейський Союз
1985Директива 85/337 ЄЕС «Про оцінку впливу деяких державних та приватних проектів на навколишнє середовище»1992,
1993Процедури екологічних оцінок для фінансування проектів у країнах що розвиваються 1993Нормативний акт по екологічному аудитуГолландія
1987Закон Про зміни до Закону про охорону довкілля (запровадження екологічної оцінки)Азійський банк розвитку
1988«Керівні принципи екологічних оцінок. Процедури екологічної оцінки.»СРСР
1988Постанова Ради Міністрів СРСР «Про докорінну перебудову в галузі охорони природи»
1989Указ Верховної Ради СРСР «Про невідкладні заходи з поліпшення екологічної ситуації»
1990Тимчасова інструкція Держкомприроди СРСР «Про порядок проведення оцінки впливу на навколишнє середовище при розробці техніко-економічних обґрунтувань (розрахунків) та проектів будівництва народногосподарських об’єктів і комплексів»Болгарія1991Закон Про охорону навколишнього середовища1993,
1995Положення Про екологічну оцінкуСвітовий банк
1991Операційна Директива 4.01. «Екологічна оцінка»Україна
1991Закон Про охорону навколишнього природного середовища
1995Закон Про екологічну експертизу1995,
2003Державні будівельні норми України «Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд»
1998Постанова КМУ «Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи»
2004Закон Про екологічний аудит
2004Закон Про екологічну мережу УкраїниРосійська Федерація1991,
1993Закон Про охорону навколишнього природного середовища
1995Федеральний Закон Про екологічну експертизу1996Положення Про порядок проведення державної екологічної експертизи
2000Положення Про оцінку впливу планованої господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище в Російській Федерації Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)
1992«Управління станом навколишнього середовища: Політика банку»
1993«Інвестиції і охорона довкілля»Австрія
1992Федеральний акт про екологічну оцінку та участь громадськостіЧехія
1992Закон Про охорону навколишнього середовища 1992Закон (акт Парламенту) Про екологічну оцінкуСловаччина
1992Закон Про охорону навколишнього середовища 1994Закон Про екологічну оцінкуЕстонія
1992Наказ Про екологічну експертизу Румунія
1992Наказ Про екологічну оцінку
1996Закон Про охорону навколишнього середовищаСловенія1993Закон Про охорону навколишнього середовищаБєларусь
1993Закон Про державну екологічну експертизу Фінляндія
1994Закон щодо процедури екологічної оцінкиУгорщина
1995Закон Про охорону навколишнього середовища
1995Положення Про екологічну оцінкуВірменія1995Закон Про експертизу впливу на навколишнє середовищеТуркменістан1995Закон Про державну екологічну експертизу Литва
1996Закон Про екологічну оцінку Молдова
1996Закон Про екологічну експертизу та оцінку впливу на навколишнє середовищеХорватія
1997Положення Про екологічну оцінкуЧорногорія
1997Положення Про екологічну оцінкуКазахстан1997Закон Про екологічну експертизуЛатвія
1998Закон Про екологічну оцінку

В більшості прийнятих на різному рівні документах екологічна оцінка:

- розглядається як процес, а не як дані чи документи що можуть бути отримані в результаті цього процесу;

- є процесом систематичним, тобто таким який підлягає певним правилам;

- не обмежується етапом планування, а охоплює і етап здійснення діяльності;

- включає не тільки аналіз (прогноз) потенційних впливів планованої діяльності на довкілля та їх оцінку, але й консультації з зацікавленим сторонами з метою пошуку загальноприйнятних рішень і, власне використання результатів аналізу та консультацій в процесі прийняття рішень.

Проведені Канадським агентством екологічної оцінки та Міжнародною асоціацією оцінки впливів дослідження екологічного законодавства і практики застосування екологічних оцінок в різних країнах дозволили сформулювати найбільш загальні риси ЕО. Зокрема було визначено [8].

Три основних цінності екологічної оцінки: стійкість (забезпечення екобезпеки), цілісність (процес є внутрішньо узгодженим), корисність (надає надійну інформацію).

Вісім керівних принципів екологічної оцінки: 1) участь (доступ до процесу усіх зацікавлених сторін); 2) прозорість(всі рішення ЕО є відкритими і доступними); 3) визначеність (дотримання процедурних аспектів); 4) підзвітність (особи які приймають рішення підзвітні всім сторонам); 5) надійність (оцінка виконується професійно та об’єктивно); 6) рентабельність (процес прийняття рішень на базі ЕО забезпечує захист довкілля з мінімальними затратами); 7) гнучкість (процес оцінки адаптується до будь-якої унікальної ситуації); практичність (отримані при проведенні оцінки результати є такими що можуть бути використані при прийнятті рішення).

Екологічна оцінка є основним інструментом управління станом довкілля який застосовується в необхідному для кожного конкретного випадку обсязі до будь-якої діяльності яка може спричинити (безпосередньо чи опосередковано) суттєвий негативний вплив, при цьому права і обов’язки всіх ключових учасників є чітко визначеними.
Екологічна оцінка повинна розпочинатися якомога раніше і тривати впродовж всього проектного циклу. У випадку необхідності екологічна оцінка розглядає будь-які пов’язані з планованою діяльність фактори, сукупні і довготривалі впливи, альтернативні варіанти тощо, оцінюючи їх з позицій стійкого розвитку.

Як правило, за виконання екологічної оцінки відповідає ініціатор діяльності. ЕО зазвичай виконуються міжгалузевими групами фахівців які мають необхідний науковий, економічний та соціальний досвід. Основні стадії екологічної оцінки: 1) аналіз необхідності (скрінінг); 2) визначення завдань і планування ЕО; 3) розробка заходів із зменшення впливів; 4) підготовка підсумкового документу; 5) оцінка повноти і якості екологічної оцінки; 6) прийняття рішення; 7) моніторинг і контроль впливу. Участь громадськості можлива на будь-якій стадії оцінки і є обов’язковою на етапах визначення завдань (2) та оцінки повноти і якості (5).

Найбільш поширеними методами прийняття рішень на базі ЕО є:
- перевірка відповідності екологічним стандартам (недолік – складність врахування унікальних умов, кумулятивного впливу і впливів не передбачених стандартом);
- аналіз економічної доцільності (недолік – технічні проблеми з вираженням впливів в грошовому еквівалентів, а також проблема розподілу – «прибутки» і «втрати» нерівномірно розподіляються між соціальними групами);
- багатокритеріальний аналіз (недолік – складність процедур і обґрунтованість вагових коефіцієнтів);
- методи експертної оцінки (найбільш ефективний за наявності висококваліфікованих експертів).
Згідно результатів вже згаданого дослідження Канадського агентства екологічної оцінки та Міжнародної асоціації оцінки впливів, в більшості випадків нарікання ініціаторів проектів на процедуру екологічної оцінки є безпідставними. Проблеми і затримки зазвичай виникають якщо: 1) екологічна оцінка була розпочата надто пізно (не з початку проектування); 2) погано складене технічне завдання; 3) ЕО виконується з порушенням графіку; 4) підсумковий документ з ЕО вимагає доопрацювання; 5) недостатньо технічних даних. Тривалість екологічної оцінки є надзвичайно залежними від доступності інформації і кваліфікації фахівців.
Якісна екологічна оцінка, розпочата на ранніх стадіях проектування дозволяє: 1) прийняти більш виважені і кращі з екологічної точки зору проектні рішення, мінімізувавши таким чином небажані впливи; 2) досягнути кращої відповідності екологічним стандартам, що знижує вірогідність санкцій та штрафів; 3) мінімізувати вірогідність зростання в майбутньому експлуатаційних та капітальних витрат на ліквідацію не передбачених заздалегідь впливів; 4) зменшує часові і матеріальні витрати на затвердження проекту; 5) зменшує витрати на переобладнання; 6) мінімізує витрати по системі охороні здоров’я; 7) сприяє кращому сприйняттю проекту громадськістю. юю предотвращает нарушения и снижает ущерб окружающей среде , что уменьшает вероятность сан

Перелік посилань

Директива Совета Европейского экономического сообщества 85/337/ЕЭС по оценке воздействия некоторых частных проектов на окружающую среду // Управление окружающей средой: Информ. бюлл. — №6. Изд.2-е дополн., 1998. — С. 92–106.
Директива Совета Европейского экономического сообщества 97/11/ЕС от 3 марта 1997 г. во изменение Директивы 85/337/ЕЭС по оценке воздействия некоторых частных проектов на окружающую среду // Управление окружающей средой: Информ. бюлл. — №6. Изд.2-е дополн., 1998. — С. 107-127.
ЕЭК, 1991. Европейская экономическая комиссия ООН. Конвенция об оценке воздействия на окружающую среду в трансграничном контексте. — Нью-Йорк, Женева: ООН. Подписана Правительством СССР 06.07.91. Подтверждено Правительством РФ от 13.01.92 № Н-N11, ГП МИД РФ.
Калиновський С.В. оцінка впливу і екологічна експертиза – сьогодні і завтра // Рідна природа. 2000. №1. С.16-24.
Калиновський С.В. Комплексна державна експертиза // Рідна природа. 2000. №2. С.48-49.
Коржнев М.М. Природно-ресурсні обмеження розвитку України // Стратегічна панорама, 2005, № 1. –С.8-93.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи» (від 31 жовтня 2007 р. за № 1269).
Экологическая оценка и экологическая экспертиза /О.М.Черп, В.Н.Виниченко, М.В.Хотулёва, Я.П.Молчанова, С.Ю.Дайман. – М.: Эколайн, 2000 (интернет-доступ http://www.ecoline.ru/mc/books/eiabook)
Lee N., 1995. Environmental Assessment in the European Union: a Tenth Anniversary // Project Appraisal, Volume 10, № 2, pp. 77-90.
Lee, N. and George, C. (Eds.), 2000. Environmental Assessment in Developing and Transitional Countries. Wiley, Chichester.
Taylor, S., 1984. Making Bureaucracies Think. The Environmental Impact Statement Strategy of Administrative Reform. Standford: Standford University Press.
UNEP, 1996. United Nations Environment Program. Environmental Impact Assessment Training Resource Manual. Nairobi: UNEP.
Yost, N.G., 1979. The CEQ Regulations / In: Hart, S.L., Enk, G.A. and Hornick, W.F. (Ed). Improving the Impact Assessment. Colorado: Westview Press.

Питання для самоконтролю:

В чому, на Ваш погляд полягає відмінність між термінами “охорона природи” і “захист навколишнього середовища”? Який з термінів наразі більш вживаний і чому?

В чому полягає основна “ідеологічна” відмінність ОВНС в Україні та ОВНС “західного типу”?

Чому при характеристиці в розділі (томі) ОВНС будь-якої компоненти природного (чи техногенного, соціального) середовища, обов’язковою є характеристика її сучасного стану?

Назвіть шляхи проведення державної екологічної експертизи. З яких частин (назва і коротка характеристика) складаються Висновки державної екологічної експертизи?

Поясніть значення Заяви про екологічні наслідки діяльності.

Як, згідно чинного законодавства, забезпечується гласність екологічної експертизи та участь громадськості в її проведенні?

Яке юридичне значення мають Висновки державної екологічної експертизи? Який термін їх дії? Яким чином вони оскаржуються?

Назвіть і коротко охарактеризуйте 3 основні стадії екологічної експертизи. Що вважається визначається початком проведення державної екологічної експертизи?

Як має бути оформлена і що має містити (згідно вимог ДБН) Заява про екологічні наслідки діяльності?

В чому суть вимоги Закону щодо необхідності оголошення Заяви про екологічні наслідки діяльності?