Принципи та методи фаціального аналізу.
1.Комплексне дослідження відкладів. Для вірного визначення генезису відкладів особливо важливий аналіз сукупності ознак.
Важливою умовою є виявлення та дослідження фаціальних переходів в горизонтальному напрямі, а також генетичних співвідношень у вертикальному розрізі. Не можна обмежуватись комплексним дослідженням окремих порід, необхідно вияснити умови утворення всього парагенезису, який складає певний розріз. Часто вивчення того, яким чином й у що переходять досліджувані відклади дає більш переконливий генетичний матеріал, ніж саме дбайливе вивчення окремих ознак.
2. Стратиграфічна основа. Стратиграфічна прив’язка займає у фаціальному аналізі чільне місце. “Для геолога відокремлювати літологію від стратиграфії – подібно до гри в футбол однією ногою”. Перша вимога фаціального аналізу – це хороший стратиграфічний каркас, заснований на можливо чіткому зональному поділі вікових інтервалів.
Вивчаючи континентальні розрізи ми рідко досягаємо високої стратиграфічної точності через те, що:
викопні рештки зустрічаються подекуди.
різноманітність видів менша, ніж в морських розрізах.
Види суходільних тварин існують довше морських (за виключенням – третинних тварин).
Використовуються (в окремих районах) як горизонти-маркери-шари (верстви) вулканічного попелу. Приклад – Придніпров’я.
Для стратифікації порід, що утворились під час чистих інверсій магнітного поля використовують метод магнітної стратиграфії, що заснований на часовій шкалі зміни полярності геомагнітного поля. Цим методом можливо співставляти континентальні та морські відклади.
За відомостями, що наводяться фахівцями з магнітної стратиграфії була встановлена, тривалість часу масового вимирання динозаврів та планктонних форамініфер у кінці крейди, виявилось що цей інтервал тривав 105 років (100000).
Петрографічні методи.
Неорганічні текстури осадочних порід. Серед текстур, які можна побачити в колі в осадочних породах найбільшої уваги потребує коса та градаційна верствуватість, знаки брижів, відбитки нерівностей покрівлі. Ретельні вивчення цих особливостей почалось 30-40 років тому, хоча перші значні роботи були зроблені ще в минулому сторіччі.
Дослідження цієї галузі набули важливого значення, що співпало з широким застосуванням літології як самостійного розділу геології.
Цінність вивчення таких текстур дозволяє нам визначити, чи набути відомості про:
рух води або повітря, обумовлений перенесення осадочного матеріалу;
рівень енергії;
типах та напрямках руху;
іноді про швидкість осадконагромадження та надходження матеріалу (наприклад, “набігаючі” знаки брижів звичайно ознакою великої (значної) швидкості осадконагромадження).
Характерний вигляд текстур тилітів та їх загальні літологічні особливості – найліпші ознаки льодовикових умов.
Недоліками аналізу текстур осадочних порід є:
мало відомостей про загальну обстановку осадконагромадження, та зокрема: про глибини, температури та солоність води;
неможливо з упевненістю відрізнити сліди волочіння осадку від результатів діяльності муттьових (турбідитних) потоків, вітрові (нагінні) течії від припливних; еолові відклади від деяких мілководних морських глин. Вважається, що коса слоїстість – ознака руху середовища відкладення в певному напрямку, а хвиляста – неупорядкованого руху.
Зернистість та структури: аналіз цих особливостей виконується в лабораторії та заснований на просіюванні та мікроскопічних дослідженнях.
Відомо, що річковий пісок гірше відсортований за розміром зерен, ніж піски морських пляжів.
Використовують все більш витончені методи статичного аналізу, в тому числі – аналіз асиметрії та щільності розподілу (тому я прошу більш уважно слухати лекції та виконувати лабораторні роботи з математичної статистики, тощо.
Вивчення структури поверхні зерен Q піску за допомогою скануючого електронного мікроскопу дозволяє визначити розрізнити зерна льодовикового, літорального та еолового генезису.
Однак, Q зерна мають дуже значний стратив руйнуванню, через що легко відбувається перенос такого піску з певних умов осадконагромадження до інших та перевідкладення матеріалу давніх осадків при утворенні молодих!
Діагенетична коразія та відновлення росту кристалів можуть значно змінити первинні.
